Мой ребенок крадет...

Что такое детское воровство? Осознанное или неосознанное нарушение границ других людей. Нелегальное вторжение в их пространство и присвоения себе их собственности. Способ сказать нам, взрослым, о каком свое неблагополучия. Симптом семьи. Способ справиться с последствиями какой-то травмы. Возможность получить то, что другим способом не получить. На что стоит обратить внимание? У кого (у которого член семьи или школьной системы) - ребенок ворует, потому и направлено послание ребенка. Что именно она берет и на что тратит украденные деньги? Это укажет на какой-то дефицит, выраженный символично. Как давно она это делает? Если давно, то семья имеет некоторую «слепоту», старательно не замечает трудностей, боится с ними иметь дело. Это способ ребенка «открыть глаза» родителям. Какие частые причины такого поведения? В семье нет четких границ, можно и нельзя для всех членов семьи, включая взрослых. Взрослые сами часто и нелегально нарушают границы ребенка. Ребенок был чего-то лишена: ребенок в детдоме, приемный ребенок, иным образом заброшенная взрослыми ребенок. В семье очень строгие правила, и ребенок совершенно лишена возможности удовлетворять некоторые свои потребности - легальным образом получить то, что нужно, невозможно. В семье и у ребенка не сформированы, путаются понятия «свое» и «чужое». Ребенка не научили просить и договариваться. У ребенка сформировалась серьезная зависимость - игровая, алкогольная, наркотическая, что тоже является нарушением функционирования семейной системы. Чего не стоит делать в случае обнаружения кражи? Делать вид, что ничего не произошло. Почему? Важно назвать вещи своими именами и сказать: «Ты взял у мамы деньги, это воровство. Так поступать нельзя. Это преступление ". Объявлять ребенка вором. Он - ребенок, который совершил кражу. Это поступок, который является сигналом для семьи, правильнее отреагировать так: «Ты поступил действительно плохо». Почему? В большинстве случаев это неосознанный выбор ребенка. В него неприемлема уголовное или административная ответственность (до 14 лет). За кражу ребенка перед законом отвечают родители, поскольку они и являются теми, кто этому косвенно способствовал. Наказывать ребенка больше, чем заслуживает ее поступок. Почему? В чрезмерном наказании родители часто всю ответственность за поступок переводят ребенка и не несут свою. Этим они учат ребенка тому же - как не нести ответственность за содеянное. Взрослый позиция: «Нам вместе нужно разобраться, почему это произошло». Оставлять событие без последствий. Почему? У здорового ребенка моральные ориентиры. Если она не понесла разумное наказание и каким образом не возместило причиненный ущерб - в рамках своих возможностей, она может долго и сильно чувствовать себя виноватой. Что может сказать взрослый: «Такое бывает, мы все делаем ошибки, часто по незнанию или из-за того, что не подумали о последствиях. Давай подумаем, как ты можешь возместить ущерб, который ты нанес этим поступком ». Усиленно стыдить ребенка. Почему? Разоблачение поступка и его последствия уже в значительной степени пробуждают стыд. Когда ребенка родители слишком стыдят, они таким способом освобождается от собственного стыда и ответственности за произошедшее и «загружают» им другое. Так проявляется нежелание помогать ребенку в том, что поможет понять причины поступка, и желание просто запугать или посрамить (возникает «чтобы неповадно было впредь»). От этого симптом уходит внутрь, и ребенок просто лучше скрывает последствия кражи или симптом превращается в другой. Обвинять во всем только ребенка. Почему? Большая часть ответственности принадлежит семье, взрослых. Важно выделить, где чья вина. Родителям хорошо бы взять ответственность за собственные дисфункциональные нарушения, за нарушение границ и несформированность адекватных норм и правил, то есть по причине поступка. Ребенок берет ответственность за сам факт совершения поступка. Ограничиваться только наказанием, укорами или запугиванием. Почему? Это симптом определенного неблагополучия, и в нем стоит разобраться всей семьей или с помощью психолога. Думать, что теперь это навсегда «испорчена» ребенок и ей нельзя доверять. Почему? Если будете относиться к этому как проблемы и все вместе ее решите, то, что произошло будет просто эпизодом из его жизни, сложным событием, в котором его семья пришла ему на помощь. Если вы будете думать, что во всем виноват ваш «плохой» ребенок, он может и дальше бессознательно подтверждать это выданный ярлык. Как поступить, если вы обнаружили у ребенка вещи, которые не покупали, или пропажу денег? Поинтересоваться откуда, чьи, при каких обстоятельствах оказались у ребенка. Сказать, что вы обнаружили пропажу денег и считаете, что взяла их ребенок. В случае обнаружения кражи успокоиться и не паниковать. Спросить, осознает ребенок, она сделала серьезный поступок. Назвать это кражей, нарушением чужих границ, правил и закона. Сказать, что с этим нужно разобраться всей семьи. Проработать собственные чувства - шок, разочарование, стыд, злость, страх, тревогу. Обсудить последствия кражи и возмещения ущерба. Разобраться с причинами. Помочь ребенку организовать возмещение ущерба - возможно, совместно с семьей. Как заняться профилактикой детского воровства? Корректно обращаться с пределами всех членов семьи ( «Это игрушки Иванка, ты не можешь их брать, если он тебе не позволяет», «Если ты хочешь взять, тебе нужно попросить»). Соответственно, если вы, взрослые, берете что-то у вашего ребенка, вы также спрашиваете. Без разрешения вы не залезайте в ее портфель, дневники, страницы в сетях, почту. Особенно, если ребенок не хочет вас туда пускать. Идея «я просто хочу убедиться, что у него все в порядке» не является основанием. Если вы это делаете по этой причине, значит, у вас уже есть проблемы. Ваш ребенок вам не доверяет, и вы для того, чтобы утолить свою родительскую тревогу, нарушаете границы своего ребенка, чем учите его тому же самому. Открыто обсуждать сложности в семье. «Давай бабушки не скажем, а то она расстроится», «Только не говори папе, он рассердится» - если вы сами что-то скрываете, то вы учите ребенка скрывать и делать что-то нелегально. Дать ребенку возможность получать ваше внимание, включенность и удовлетворять важные для нее потребности. Если вы не обращаете внимания на самого ребенка, и она интересует вас только функционально - сделала уроки, помыла пол, или сходила на музыку, то ребенок будет искать возможности привлечь вас в свои проблемы. Ребенок желательно должна встречаться с тем, что: ей идут навстречу и дают то, что она просит; отказывают, но она может объяснить, как важно ей то, что она хочет, и договориться; отказывают, и ей придется принять этот отказ, желательно при этом разделить ее чувства. Если нет никакой возможности получать то, что очень нужно, психика всегда ищет обходные пути. Помогать в преодолении прошлых травм. Полученная даже в раннем детстве травма - ребенок может об этом не помнить - без проработки остается в бессознательном ребенка и может разыгрываться при каких обстоятельствах для того, чтобы на нее обратили внимание и помогли эту травму проработать и закрыть. Важно - что бы ни случилось, дети и другие члены семьи не должны подвергаться насилию, презрению, «изгнанию»: «Все, ты не наша дочь теперь, иди!». Все это только усиливает травму. Вы - семья, и вы - взрослые, и ваша задача помочь тому, кто только начинает жить.

Групи смерті: як захистити дитину

Останнім часом інформація про групи смерті досить часто лунає на теренах нашої держави. Деякі не звертають на неї уваги на це питання, інші навпаки – жахаються та не можуть повірити, що в сучасній Україні це з’явилося. Ми вважаємо, що паніки з цього приводу бути не повинно, проте увагу вирішенню проблеми варто приділяти на всіх ланках виховного процесу.

Хто такі взагалі «кіти»? Чому з’явилися і мають таку популярність? Як захищати наших дітей?  Спробуємо відповісти на ці питання.

Що таке – групи смерті.  Це певне товариство людей, об’єднаних негативними поглядами на навколишній світ, ставленням до майбутнього, як жахливого, темного, непотрібного. Вони придумують способи спричинення шкоди собі, допомоги в цьому іншим учасникам. Грають в ризиковані ігри, ціною яких є життя. Найбільшим досягненням є самогубство, як спосіб звільнитися від цієї реальності та проблем.

Групи смерті часто знаходяться під керівництвом дорослих, учасниками є підлітки. Найбільшою категорією ризику є діти 10-15 років (5-9 класи). Задачею кураторів є залучення нових членів та їх контроль. Метою є доведення до самогубства або нанесення собі шкоди.

Чому вони такі популярні?

По-перше, ТАЄМНИЧІСТЬ. Діти, особливо  підлітки, цікавляться всім невідомим: містикою, магією, більш старші – філософією. Все це необхідне для їх розвитку. Проте ця цікавість може стати рушійною силою для втрати нормальних людських цінностей, залучення до поганих компаній, тощо. На цьому грають куратори груп смерті. Різноманітні хештеги (особливе кодування для пошуку в соціальних мережах), дзвінки вночі. Все це здатно заінтригувати навіть дрослу людину. Тим паче підлітка.

По-друге, ІГРОВИЙ МОМЕНТ. Підлітки, незважаючи на активний розвиток, все ще залишаються дітьми. Грати для них – це одна з форм проведення часу. На сьогодні досить популяними є так звані квести, де гра йде за рівнями. Перехід до наступної ступені гри визиває дуже велике задоволення та запал, що стимулює рухатися далі. Групи смерті використали цей прийом. Завдання даються у вигляді квестів, що йдуть з наростаючою складністю. Таким чином, дитина, що не схильна спричиняти собі шкоду, поступово звикається з цією думкою.

По-третє, ГРУПОВИЙ ЕФЕКТ. Для підліткового віку найбільший авторитет  мають друзі. Це нормальний процес, який потрібен для відокремлення від батьків в подальшому. В групі дитина відчуває себе захищеною, її розуміють та приймають, такою як вона є. При проходженні кожного рівню гри – хвалять, помічають ці досягнення, чого досить часто дуже бракує в звичайних умовах життя вдома або класі.

Четверте, МАНІПУЛЯЦІЯ НА БАЖАННІ СВОБОДИ. Особливо йде гра на почутті свободи, якої так бажають підлітки. Батьки та школа намагаються управляти, виховувати, примушувати. Групи смерті навмистне створюють іллюзію свободи: дають завдання де дитина має піти з дому, зробити те, що давно хотів але не зважався, тощо.

П’яте,  КУРАТОР САМ ЗНАХОДИТЬ ДИТИНУ. Таким чином, складається уявлення, що про тебе піклуються.

Способи утримання

Перщий спосіб – привчання до дисципліни. Воно йде не нав’язливо, поступово, методично. Необхідно відмітити, що дитина не може сама подзвонити куратору. Він сам повідомляє час через повідомлення. Час обирається цікавий: 08:02, 13:13, та інші варіанти. Так людину поступово привчають підстроюватися під певний регламент, навіть на шкоду собі. Знов таки, завдяки ігровому моменту та таємничості, підліткам досить цікаво це робити.

Другий спосіб -  запугування. Якщо дитина починає «відбиватися від рук», це показник того, що для неї життя її самої або батьків досить важливе. Тому загроза цьому благополуччю досить ефективна. Особливо на підлітків руйнівну силу має почуття провини, бо саме через них сталася ця ситуація.

Третій – публічність. Діти викладають свої фото та відео досягнення в інтернет, дають певні обіцянки іншим учасникам групи. Їх оцінюють. Таким чином, діти вже бояться позбавитися свого статусу, який отримали, осуду інших учасників.

Четвертий – гра на почутті справедливості. Підлітки дуже важко переживають обмани, особливо дорослих. Їх світ чорно-білий, ідеальний. У боротьбі за автономію вони часто бачать несправедливість по відношенню до них («Чому вам можна, а мені ні?»). Куратори груп смерті грають на цьому та запенюють у власній щирості. Дитина привчається вірити їм, а не рідним.

Як вберегти?

Чого НЕ можна робити батькам:

1.                Сварити дітей, тим паче кричати або бити. Таким чином ви ще більше підштовхуєти дитину піти туди, де її розуміють.

2.                Лізти та випитувати. Підлітки дуже не люблять, коли хтось порушує їх простір. Якщо ви будете нахабно випитувати, вони на супротив вам набрешуть або агресивно відреагують.

3.                Залякувати. Якщо вже питання про психічну стабільність та проблему втечі з дому поставлено, вирішуйте питання зі спеціалістами, а не лякайте дітей. Це буде причиною недовіри до вас, а потім зовсім втратить свій вплив.

4.                Замикати від друзів. Коло знайомих потрібно контролювати, але не виключати з нього дитину. Таким чином, ви навпаки дитину відгороджуєте від нормального розвитку.

Що робити:

-         Звертайте увагу, ненав’язливо, в яких соціальних групах і мережах є ваша дитина;

-         Яку музику слухає, статуси, картинки та відео викладає, дивиться;

-         Вільний час дитини має бути заповнений цікавими та розвивальними годинами: спортивні секції, танці, будь-які кружки за інтересами;

-         Звертайте увагу на наявність будь-яких пошкоджень;

-         Приділяйте увагу досягненням дитини: хваліть, показуйте результат діяльності, порівнюючи з його минулими успіхами, будьте присутніми на різних заходах;

-         Приділіть увагу сімейним заходам та святам;

-         Цікавтеся у класного керівника успішністю та труднощами, поведінкою в колективі;

-         При будь-якій підозрі зверніться до шкільного психолога або соціального педагога;

-         Встановіть функцію батьківський контроль на всіх гаджетах та комп’ютері.

При виявленні груп смерті негайно повідомляйте до кіберполіції

www.cybercrime.gov.ua

(044)374-37-21